З ЖИТТЯ ХІМІЧНИХ ЕЛЕМЕНТІВ

(Казка)

Поблизу великого Бору на Фермій жив кіт на ім"я Лютецій. Яка це була країна — невідомо. Може, Індій чи Германій, а може, Америцій, а то й Францій.

Кіт був не простий, а чарівний. Він був надзвичайно Актиній і рухливий, як Меркурій. Очі кота світилися, як Фосфор, а сам він уночі ставав Неодим. Шубка в нього Сірка з двома біленькими плямами на Талій.

На цій Фермій крім котика Лютеція мешкали ще маленька дівчинка Галій та її мама Іридій. Лютецій був завжди Радій бачити Галій. Вона часто Берилій котика на руки і бавилася з ним. Котик інколи захоплював мишку у Полоній, і то був великий Цирконій, коли мишка тікала з Полоній і Молібден бога за свій порятунок.

Наближався день народження Галій, і вона Гадоліній про свої подарунки.

Приїхали гості з Європій, Америцій, Рутеній: Ванадій та Арсен із Тулій, Родій з Каліфорній, Нікол із Самарій.

А найкращим подарунком виявився маленький песик Кобальт. На шиї в нього виблискував сріблястий Силіцій.

Мама Іридій діставала з Барію гостинці й частувала гостей.

Свято було веселим та радісним і тривало, аж поки Гелій сіло за обрій, а на небі з"явився Селен. Між Лютецієм і Кобаль­том ледве не дійшло до невеличкого Скандію. Але котик був у стосунках великий Технецій і залагодив їх, Ніобій нічого й не сталося.

І собачка завжди зустрічав котика веселим — Гафній, Гафній!